З настанням останнього місяця літа до нас почали звертатися громадяни з проханням надати консультації, пов’язані з нарахуванням та сплатою податку на майно, порядком взаємодії з фіскальними органами, оскаржень отриманих податкових повідомлень-рішень у разі не відповідності даних, зазначених в них. Також людей цікавить, які дії вони повинні вчинити в разі неотримання такого податкового повідомлення – рішення про нарахування податку на майно.
Отже, згідно статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, тому числі їхніх часток. Ставка податку для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням органів місцевого самоврядування, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Юридичні особи платники цього податку самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за встановленою формою. Причому юридичні особи – платники податку на нерухоме майно обчислюють суму податку за ставками, встановленими рішенням сільської, селищної або міської ради на поточний рік. Обчислення суми податку на майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, здійснюється тільки контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості, відповідної ставки податку та встановлених органами місцевого самоврядування пільг за минулий (звітний) рік.
Якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Коли ж будинок чи інша споруда перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Не підлягають оподаткуванню:
– об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими;
– об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом;
– житлова нерухомість непридатна для проживання, визнана такою згідно з рішенням органом місцевого самоврядування;
– будівлі дитячих будинків сімейного типу, гуртожитки;
– об’єкти житлової нерухомості, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;
– об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках (кіоски, МАФи);
– будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
– будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
– об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
– об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
– будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
– об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, що знаходяться на балансі неприбуткових підприємств, установ та організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
– об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій
– об’єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
– об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей.
Пунктом 266.4. статті 266 Податкового кодексу України передбачено пільги щодо оподаткування тільки житлової нерухомості, яка належить фізичним особам, а саме база оподаткування об’єкта житлової нерухомості, зменшується:
– для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
– для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
– для різних типів об’єктів житлової нерухомості (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири та житлового будинку або їх часток), – на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Крім того сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, мають право встановлювати додаткові пільги з податку на майно, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
При тому слід врахувати, що згідно підпункту 266.7.1. статті 266 Податкового кодексу України, за наявності у власності платника податку об’єкта (не об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів для квартири та 500 квадратних метрів для будинку, сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості або його частки.
Також пільги з податку на майно, передбачені для фізичних осіб, не застосовуються до об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом ( минулим роком).
В абзаці другому пункту 58.3 статті 58 Кодексу заначається, – податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Хочу звернути вашу увагу, що згідно пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Після розвалу міліції і прокуратури, наші реформатори і боруни з корупцією також досягли значних успіхів і в знищенні податкової служби. Необгрунтоване значне скорочення саме осіб, які займалися адмініструванням податків при тому самому об’ємі робіт, а не значної армії ревізорів, повна відсутність забезпечення канцтоварами та фінансування поштових відправлень, хронічні затримки виплати практично мінімального розміру заробітної плати, призвели до того, що багато платників податку на майно виявили дані податкові повідомлення – рішення на початку серпня в поштових скриньках без підтвердження особистого вручення ( у даному випадку працівник фіскального органу при вручені податкового повідомлення – рішення зобов’язаний надати корінець цього рішення платнику податку з метою підпису його, як свідчення доказу про особисте отримання).
При подальшому дослідженні було встановлено, що такі податкові повідомлення – рішення з’явилися в поштових скриньках завдяки працівникам ЖЕКу, що є грубим порушенням вимог Податкового кодексу України. Тобто в разі вашої відмови платити податок представники фіскальної служби не зможуть довести дату отримання вами податкового рішення та нарахувати штрафні санкції, – підпис і дата на корінці рішення відсутні, як і корінець поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа з податковим повідомленням, адже згідно підпункту 266.10.1. статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов’язання за звітний рік з податку на майно сплачується фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Також багато запитань надходило, що робити і до кого звертатися громадянам у разі відсутності повідомлення рішення про нарахування податку на майно. На нашу думку вина на відсутність повідомлення про нарахування податку на майно лежить на фіскальному органі, адже згідно підпункту 266.7.1 статті 266 Кодексу обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно положень пункту 54.5. статті 54 Податкового кодексу України, якщо сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми.
В періодичних виданнях також часто можна побачити роз’яснення, що фіскальний орган може нарахувати фізичним особам податок на майно за декілька минулих років, що не відповідає дійсності. Адже згідно підпункту 266.7.2 статті 266 Кодексу контролюючий може надсилати податкові повідомлення рішення з податку на майно тільки до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), про інші періоди не згадується, тобто положення статті 102 Кодексу про строки давності та їх застосування не діє. Адже відповідно до частини другої статті 19 конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі отримання наручно під розпис або поштовим відправленням з повідомленням про вручення податкового повідомлення – рішення з податку на майно ви зобов’язані протягом 60 днів з моменту отримання даного рішення заплатити суму податку зазначену в даному рішенні. В іншому випадку дана сума буде вважатися узгодженою, це дає підстави контролюючому органу нараховувати ще й штрафні санкції та звернутися до суду з позовом про стягнення даної суми заборгованості з відшкодуванням судових витрат, що в десятки разів може перевищити саму суму податку.
Про те ви маєте право, при отримані податкового повідомлення – рішення і не згоді з зазначеними в ньому розмірами податку, протягом 60 днів з дати отримання рішення, подати заяву до контролюючого органу за місцем проживання про не відповідність кількості власників об’єкта нерухомості, розміру загальної площі, яка перебуває у власності, права на користування пільгою із сплати податку розміру, ставки податку чи нарахованої суми податку.
Для цього заява подається наручно до контролюючого органу у двох примірниках, на другому екземплярі представник фіскальної служби ставить печатку та підпис, що отримав перший примірник заяви або заява надсилається листом з обов’язковим повідомлення про вручення. До заяви додається копія паспорта, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податку (ідентифікаційний номер), копія свідоцтва чи іншого документа, що підтверджує право власності на майно. В заяві необхідно зазначити не відповідності даних у представлених вами документів та даних зазначених податковому повідомленні – рішенні. Також у заяві радимо зазначити вимогу про надання письмової відповіді на вашу адресу про результати її розгляду. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі представлених відповідних документів, контролюючий орган проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
В разі відмови контролюючим органом у задоволенні вашої заяви, ви маєте право звернутися із скаргою на дане рішення до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Про те дане рішення може бути і оскаржене в судовому порядку, що само собою потягне значно більше витрат.
Якщо вас зацікавила дана стаття та виникли додаткові питання можете їх надіслати на електронну info@ukrprawo.com.ua